День духовної віднови (монастир)
(витяги)
Ієромонах Онуфрій (Олег Кіндратишин)
Львів (вул. Яловець), монастир сестер Пресвятої Родини
2011-03-19
Примирення з Богом
Гармонія, примирення, покаяння
Примирення з Богом
Примирення з Богом у контексті Великого Посту.
Хтось запитав: Що мені робити, щоб не зійти з розуму. У одному із семінарських конспектів я знайшов таку відповідь: Слід перебувати в гармонії з Богом, в гармонії з людьми і в гармонії з самим собою[1].
Весь всесвіт Господь створив у гармонії, немов велична музика, за вченням Климентія Олександрійського:
Новий спів Слова і всесвіт привів у музичну впорядкованість і перетворив різноголосся стихій на суголосне співзвуччя, щоб через нього все суще стало гармонією[2].
Гармонія всесвіту в тому, що він підлягає фізичним, астрономічним законам, створений красиво і розумно.
Людину Господь створив щасливою в раю, вона була в гармонії з Богом, з природою, рослинним і тваринним світом. Ця гармонія, це щастя було до певного переломного моменту.
Переломний момент – це первородний гріх. Гріх порушив первісну гармонію і красу. Через гріх людина втратила гармонію з Богом, почала боятися Його і ховатися від Нього. Через гріх людина втратила гармонію з природою, тварини перестали її слухатися, земля родить терня й бур’яни. Через гріх люди втратили також гармонію між собою, вони стидаються один одного, бо спочатку були одягнені в Божу славу, а через гріх втратили цю одіж. Більше того втрата гармонії є настільки радикальною, що доходить до братовбивства, ненависті, заздрості і ворожнечі.
Бог є Любов, Він входить у ту людську історію сповнену дисгармонії і деградації і перетворює цю історію на історію спасіння. Він обирає вибраний народ, якого готує через пророків і через Заповіді до приходу Месії. Коли наступила повнота часів, прийшов Спаситель, який своєю смертю і воскресінням переміг зло, примирив людину з Богом, відновив цю первісну гармонію, відкрив людині рай і, більше того, Він запрошує кожного ввійти до Царства Небесного.
Тепер наше спасіння – у наших руках. Наше життя – це дорога. Кожне діло, слово, а навіть і думка – це немовби крок у житті, спрямований або вверх або вниз. Якщо робимо добро, то наша дорога скерована вгору до Неба, до Бога, якщо ж обираємо зло, то котимося вниз, віддаляємося від Бога.
Про це ранньохристиянський твір «Дідахе» (Навчання 12 апостолів), який починається словами: «Є дві дороги: дорога Життя, і дорога смерті». Дорога смерті – це деградація через гріх: деградація духовна, моральна, фізична. Дорога життя – це дорога до святості, по якій піднімається той, хто прямує до Бога.
Слід вести боротьбу за свою свободу, бо Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся (Гал. 5, 1).
Гармонія, примирення, покаяння
Ми розпочали розмову із поняття гармонії. Щастя людини десь залежить від того, наскільки людина перебуває в гармонії з Богом, з людьми і з самим собою.
Гармонія в музиці – це група нот, які знаходяться між собою у такому взаємовідношенні, що звучать приємно на слух. Натомість, дисгармонія – це група нот, які ріжуть вухо, звучать неприємно, іншими словами, створюють фальш.
Перший пункт: наскільки я перебуваю в гармонії із самим собою? Чи нотки мого серця, моїх думок звучать приємно, чи не ріжуть, чи, можливо, є щось таке, що створює фальш?
Другий пункт: наскільки гармонійно я перебуваю з людьми, зокрема, у моїй спільноті? Чи наша спільнота разом взята творить цю красиву музику, приємну на слух, чи, можливо, створює фальш? Чи не є це саме моя вина, саме моя фальшива нота, яка псує цю гармонію спільноти?
І третій пункт найважливіший: Гармонія з Богом. Чи я перебуваю в гармонії із моїм Творцем і Спасителем? Чи, можливо, є щось таке, що створює дискомфорт, дисгармонію?
Від гармонії з Богом, залежить і наша гармонія із собою, і з іншими людьми.
Як колись у раю, так і сьогодні, саме гріх є цією фальшивою нотою, яка здатна зіпсувати красиву музику наших взаємовідносин з Богом, з собою і між собою.
Гріх поневолює, приводить до пристрасті, до рабства. Тому кожен з нас повинен вести боротьбу з гріхом, боротьбу за свою духовну свободу, за визволення з неволі.
Перший крок до відновлення первісної гармонії – це примирення. Примирення з Богом, з нашим Батьком, через покаяння. Примирення з людьми через чесноту прощення.
Примирення з собою. Піснеспіви Великого Посту закликають: Поститися від злоби.
Піст учинив Мойсея Боговидцем, Іллю полум’яним візником, а Павла вознесеним на небо. Тому постімося від злоб і будемо вхоплені на висоту безстрастя[3].
Що дає піст?
Відновлення первісної гармонії порушеної гріхом.
Відновлення, реставрація образу Божого, на який створена людина, і який став затьмарений через гріх.
У чому полягає Божий образ? – Душа людини характеризується розумом, свобідною волею і безсмертям.
Через дисципліну посту відбувається просвітлення розуму затьмареного гріхом, укріплення волі послабленої через гріх.
Образ Божий – Любов. Що людина найбільше потребує? Бути любленою. Відчувати, що її люблять Бог і інші люди, і тоді й вона сама себе любить. І взамін людина потребує любити Бога, людей і себе. Усе, що людина робить, це для того, щоб здобути любов чи увагу до себе. Тому зневаги, приниження так сильно ранять людину, бо вона на образ Божий, який є Любов. Тому найголовніші заповіді любити Бога і ближнього.
[1] Олег Романчук. Курс Духовного порадницва. Львівська Духовна Семінарія.
[2] Св. Климентій Олександрійський, Увещание к эллинам, 5.
[3] Пост Мойсеа Боговидца соділа, Ілію древле пламеннаго возатая, Павла же, душе моя, страшнаго неботечника. Тімже постимся от злоб, и на висоту безстрастія і ми восхитимся.