Архів Святоуспенської Унівської Лаври.
Важливим завданням Церкви є збір та впорядкування історичних матеріалів, пов’язаних з її діяльністю. Для збирання, формування, класифікації, а також консервування та відновлення документів, пов’язаних з діяльністю Студійських монастирів УГКЦ, при Унівській Лаврі було створено архів. Про його діяльність розповідає схимонах Іриней Волошин.
Архів Студійських монастирів створено ще за митрополита Андрея Шептицького. При монастирі св. Йосафата на вул. П. Скарги діяла інституція "Студіон", при якій було багато установ: музей, бібліотека, реставраційна та іконописна майстерні, а також архів. З ліквідацією нашої Церкви у 1946 році цей архів перевезено до Центрального державного архіву у Львові. В нелегкі часи підпілля УГКЦ було по-різному: дехто старався зберегти документи, речі, а дехто все знищував. Найбільше інформації про наші монастирі в ті роки збирав єромонах Севастіян Дмитрух, і ці зібрані документи, свідчення, речі стали основою сьогоднішнього архіву Унівської Лаври. З 2001 року розпочалася систематична робота з упорядкування та формування архіву.
В чому полягає діяльність архіву сьогодні
Це, найперше, збір матеріалів про наші монастирі, отців та монахів. Дуже цінною є інформація, що підтверджує святість життя людей, їх мученицький шлях. Важливо здобути якнайбільше відомостей про таких людей і зберегти їх. Нас цікавлять найрізноманітніші матеріали, досліджуємо також документи інших архівів, зокрема архіву СБУ, де знаходимо дані про монахів. Наприклад, нещодавно вдалося віднайти в документах СБУ інформацію про смерть в тюрмі на вул. Лонського схимонаха Віссаріона Лепкого, тепер готуються документи для його беатифікації як мученика за віру.
Дуже цікавими є безпосередні зустрічі з людьми, котрі знали і довший час контактували у підпіллі з нашими монахами. Одні радо діляться споминами, передають до нашого архіву речі, які зберігали з тих часів, а інші з певних причин нічого не хочуть розповідати, навіть не пускають до хати.
Отже, у вашій праці зустрічається багато труднощів
Інколи розпочинати пошуки є дуже важко через брак інформації. Наприклад, можемо знати лише назву села, де ймовірно колись перебував наш монах, а приїхавши туди, дивним способом отримуємо нові дані та вказівки для пошуків. Обставини складаються так, що ніби випадково натрапляємо на людей, які можуть подати багато цікавих відомостей. Ми завжди відчуваємо допомогу наших співбратів, які часто померли мученицькою смертю в опінії святості. Так було в Росії, у місцях загибелі наших монахів Леонтія Фьодорова та ігумена Климентія Шептицького, проголошених Папою блаженними. Зовсім незнайомі люди безкорисливо допомагали, вказували на місця, пов’язані з особами блаженних, допомагали віднайти архівні документи. Вдалося зустріти жінку, в домі батьків якої провів останні роки життя бл. Леонтій. Маленькою дівчинкою вона часто спілкувалася з блаженним і згадувала його як святу людину.
Праця архіву зі збору матеріалів практично ніколи не припиняється – особливо щодо процесів проголошення святих. З проханням доповнити архів звертаємося до всіх зацікавлених. Для нас важливою є будь-яка інформація. Висловлюємо подяку кожному хто допомагає та підтримує нас.
|
Сьогодення