Монастир святого Івана Богослова у Рудно.
 Після закриття радянською владою Унівської Лаври та дочірних монастирів ченці, яких не арештували, були змушені роз’їхатися по селах і містечках Галичини. Вони оселялися в приватних помешканнях по 2-3 осіб, щоб не викликати підозр безбожного режиму. Так утворювалися невеликі підпільні монастирі. Монахи й надалі зберігали богослужбове правило, жили дотримуючись обітів убожества, послуху та чистоти, звершували своє покликання, незважаючи на гоніння.Одним із таких монастирів, який виник на переломі 50-60-их років XX ст, є обитель св. Йоана Богослова, розташована на околиці міста Львова – у селищі Рудно. Історія постання цього дому є такою. Декілька монахів із закритої Унівської Лаври оселилися в помешканні однієї старенької жінки на краю селища, під лісом, щоб не привертати до себе уваги пильного ока радянських спецслужб. Проте, невдовзі постало питання про побудову власного будинку, будівництво якого, за спогадами о. Володимира (Василія Вороновського), ініціював о. Никанор (Дейнега), підпільний архимандрит Унівської Лаври, наступник бл. Климентія Шептицького. Спільними зусиллями студійських ченців з Рудно, Львова та Брюховичів неподалік попереднього помешкання постав новий дім, у якому оселилися єрм. Никанор, єрм. Паладій (Копоть), схимонахи Єротей (Дубик) та Єфрем (Михайлюк). У 1963 р. архимандрит Никанор переїхав до Львова, звідки йому було легше керувати підпільними монастирями, а невдовзі владика Василій (Величковський) висвятив його на епископа підпільної УГКЦ.
Настоятелем обителі в Рудно, став єрм. Паладій. Щодня в обителі служилося повне молитовне правило, сюди приходили за духовною поживою вірні катакомбної Церкви. До речі, саме тут із чернечим життям познайомився теперішній архимандрит Унівської Лаври владика Юліян (Вороновський), який приходив сюди ще юнаком. Окрім того, ченці вели присадибне господарство, яке забезпечувало їм про життя, брат Єротей, який нездужав на ноги, займався оправлянням книг. У обителі нерідко приїздили й інші ченці Студійського уставу, тут, як правило, відбувалися вибори підпільних провідників монастиря. В 1976 р., на 73-му році життя, єрм. Паладій переставився до Господа, брати Єротей та Єфрем залишилися вдвох.
 Після виходу УГКЦ з підпілля, за Божим Промислом, у 1990 р. у колишньому піонерському таборі “Гранада”, який був розташований поряд із підпільним монастирем св. Йоана Богослова, відкрилася Львівська Духовна Семінарія Святого Духа. Тому в 1992 р. Загальна Рада Святоуспенської Унівської Лаври прийняла рішення про реконструкцію обителі та її пристосування до потреб ченців, що навчатимуться в Духовній Семінарії. Брат Єротей (+1992) та брат Єфрем (+1995), перенісши всі тягарі катакомбного життя і дочекавшись відродження Церкви, переставилися до Господа (їх похоронено на Чернечій горі в Уневі). З 1995 р. в обителі оселилися перші ченці–семінаристи, а через два роки в студійному домі подвизалося уже близько п’ятнадцяти монахів.15 квітня 2000 р. владика Любомир (Гузар) освятив монастирську каплицю, розпис якої завершено в 2001 р.
|
|
Дочірні монастирі 
