Зі сходу сонця

с. Попівці, 2000 р.
колядник: Іде звізда чудна, стор. 227

Зі сходу сонця аж до заходу тріє Царі йдуть,
  Нарожденному Дитятку малому дарунки несуть. (2)

Один миро, другий кадило, третій золото,
  Тримали вони в небі корони а всі три за то. (2)

Як ся довідав цар Ірод лютий в своїм повіті,
  Казав рубати маленьких дітей по Вефлеємі. (2)

А Марія із Йосифом я то учули,
  З Єрусалиму аж до Єгипту з Христом тікали. (2)

Тікали вони тай через поле, ой де вітер віяв,
  Там де господар, там де господар пшинеченьку сіяв. (2)

Ой сій же, сій же хлопе пшеницю завтра будеш жав,
  Як буде їхав цар Ірод лютий, щобись не сказав. (2)

За ними Ірод, за ними лютий, що здогнати мав,
  Там де господар, там де господар пшинеченьку жав. (2)

Дай Боже щастя, хлопе роблячи, в полі трудячись.
  Ой чись не видів якой Невісти, з Дитям тікавши? (2)

Ой видів пане, ой видів царю, буйний вітер віяв,
  А як я тую, а як я тую пшинеченьку сіяв. (2)

Вернися, пане, вернися, царю, вже й не здоженеш,
  Минула зима, настали жнива, вже їх не впіймеш. (2)

Як ударив грім з ясного сонця межи ті лани
  Ой забив, забив царя Ірода серед долини. (2)