Зі сходу сонця і до заходу

с. Нем’яч, 2000 р.
колядник: Іде звізда чудна, стор. 227

Зі сходу сонця і до заходу три царі ідуть,
  Нашому Пану нарожденному дарунки несуть. (2)

А один миро, другий кадило, третій золото,
  Тримали вони в небі корони а всі три за то. (2)

Як ся довідав цар лютий Ірод в своїм повіті,
  Казав рубати маленьких діток по всьому світі. (2)

Йосиф старенький з Дівою Марієй тоє як вчули,
  З Єрусалиму аж до Єгипту з Христом тікали. (2)

Тікали вони та й через поле, хлоп пшеницю сіяв.
  «Ой сій же, сій же, хлопе, пшеницю, завтра будеш жав». (2)

«Ой сій же, сій же, хлопе, пшеницю, завтра будеш жав.
  Як буде їхав цар до Єгипту, щобись не сказав». (2)

За ними Ірод, за ними лютий, що здогнати мав,
  Надибав же він хлопа у полі, хлоп пшеницю жав. (2)

«Дай Боже щастя, невірний хлопе, в полі роблячи,
  Ой чи не видів якой Невісти з Дитям ідучи?» (2)

«Ой видів пане, ой видів царю, як пшеницю сіяв».
  «Бодай же тобі пан главу зітяв, чом знати не дав?» (2)

Були там пани, були там царі, були там вони,
  Так і Невісти з Божим Дитятком не здогонили. (2)

Як ударив грім з ясного сонця серед ті лани,
  І забив, забив царя Ірода серед долини. (2)