Різдвяні вірші

с. Завадів, 2000 р.

Забудьте торг життя

Богдан Лепкий

Втешіться, Господь з вами!
Забудьте торг життя на мить,
Чуєте? Вона летить, вона летить
Надземними шляхами!

Вона, колядка… Боже мій,
Спішіться, сестро, брате,
Назустріч гості дорогій
Мерщій ведіть до хати!

І покладіть, де і святі
Сідають на покуті,
Вона несе вам золоті
Легенди незабутні.

Легенди, як то ви, було,
Дітьми у рідній хаті
На Святвечір до стола
Сідали брат при браті.

А батько просфору ломив,
Ділився з мамою, сестрою
І стіл благословив
Господарською рукою.

І як вечерю раз у рік
Так тихо споживали,
Немов це був не борщ, а лік,
І чари, а не страви…

А житний сніп стояв в куті
І кивав колосками,
Крізь шибки зорі золоті
Шептали: “Господь з вами!”

Здавалося…, та що слова!
Вони лиш примар того,
Що чуло серце й голова
В час Вечора Святого.

Тож глядім в легенду золоту,
Що йде до нас з просторів,
Й добудьмо з неї силу ту,
Що горе в радість перетворить.

Христос ся Раждає!

Зійшла зоря десь на Сході,
Здивувала увесь світ,
Що народився Месія,
Що прощає людям гріх.

Ісус Христос народився!
По всім світу – слава!
Що Пречиста Діва Мати
В Бога-Сина стала.

Повивала свого Сина,
Сіном прикривала,
А що в Нього за доленька
Наперед вже знала.

Розійшлися сині гори,
Сколихнулось море!
По всім світу слава ходить.
А в Ірода – горе.

Розгніваний, розлючений
По світу ширяє,
Та й маленького Ісуса
Убити шукає.

Та й знайшлися лихі люди,
Що хотіли вбити,
Віру нашу притоптати,
Весь світ погубити.

Подивіться навкруг себе,
Що діється нині:
Церкви наші нез’єднані
По всій Україні.

А Ісусик нині плаче:
«З’єднайтесь, з’єднайтесь
В одну паству, в одне стадо
Треба всім з’єднатись,
Щоби в Царстві Вітця мого
Місце посідати.

Тож благати в слезах треба,
У Божого Сина,
Щоб з’єднались. Щоб зміцніла
Заплакана ненька Україна.

Тож витаймо всі Ісуса
По своїх хатинах!
Нехай сонце світит
Щастям і здоровлям,
Згодов і любов’ю
По наших родинах!

Христос ся Раждає!