Слово Ігумена Унівської Лаври з нагоди відкриття Інтернет-сторінки Постуляційного Центру

  Перегортаючи сторінки історії християнства, можна зауважити, що в кожному з її періодів послідовники Ісуса Христа винаходили різноманітні способи для того, щоб якнайкраще сповнити місійний наказ Спасителя: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт. 28,19-20). Цей наказ є актуальним і для нас, християн, які переступили поріг третього тисячоліття. Воно, як бачимо, відкриває нам велике поле праці, а також ставить перед нами нові виклики, на які нам потрібно постійно знаходити відповіді.

  Одним із таких викликів є глобалізація. З одного боку, вона може стати для нас прекрасною амвоном, з якого ми зможемо проповідувати сучаному світові добру Новину про спасіння. Позитивний бік глобалізації полягає в тому, що завдяки ній ми можемо донести Боже Слово як до кожної людини, так і до великих спільнот. Однак, існує небезпека, що в глобалізованому світі, якому властивий споживацький тип мислення, може взагалі забракнути цього амвону, цього Божого дзвону, який би розбуджував людське сумління. Глобалізація ж, яка відкидає Бога, може допровадити людство до самознищення.

  Саме тому сьогодні, як ніколи, перед нами стоїть завдання залучити сучасні технологічні досягнення для того, щоб успішно сповнювати місію, яку доручив сам Спаситель. Поза сумнівом, одним з таких найуспішніших досягнень людства останніх десятиліть є Інтернет. Світлої пам’яті Папа Іван Павло ІІ, нав’язуючи до історичного римського форуму (forum romanum), називає Інтернет-простір новим форумом для проповідування Євангелія. «Для Церкви новий світ кібернет-простору – каже Папа – є закликом до ризику, щоб використати його потенціал для проповідування євангельського знаряддя. Цей виклик означає, що на початку тисячоліття, шати наслідування Христа та його наказ: «Відчали на глибінь! (Лк. 5,4) зодягаються в іншу форму»[1].

  Стоячи на порозі третього тисячоліття, наша монаша спільнота бажає вийти назустріч словам заклику Папи Івана Павла ІІ. Саме тому з радістю подаємо до Вашої уваги новий проєкт – інтернет-сайт Постуляційного Центру Монастирів Студійського Уставу УГКЦ.

  З цієї нагоди бажаю сказати декілька слів про сам Постуляційний Центр. Ідея його створення зародилася в нашій монашій спільноті вже давно. Як завжди, бракувало людей і часу. Однак нові обставини часу спонукають до якнайшвидшого втілення цієї ідеї. Що ж це за нові обставини часу?

  Відчиняючи двері нового тисячоліття, монахи почали ставти собі запитання про те, яким чином ми, монахи, маємо свідчити Христа в сучасній добі, серед нових обставин, які не завжди є сприятливими. Ця тема стає ще вагомішою, коли поглянути на неї через призму спаду покликань до монашого життя, який останніми роками став дуже помітним. Роздумуючи над усім, ми дійшли до висновку, що не зможемо вибудувати відповідної стратегії розвитку монаших спільнот на майбутнє, не вивчивши добре минулого. А в монашому житті минуле, особливо монаший досвід, має надзвичайно важливе значення.

  Знову ж таки, це минуле студійських монастирів творили не структури, а живі конкретні люди. Багато з них закінчили свій життєвий біг мученичою смертю, інші протягом усього свого життя ревно ісповідували віру, закінчивши свій життєвий шлях як подвижники. Саме тому новостворений Постуляційний Центр, з одного боку, ставить собі за мету представляти нових кандидатів до канонізації і провадити канонізаційні справи. З іншого боку, прагне видобувати з історичної пам’яті імена тих братів і отців студійської спільноти, яких за героїчне практикування чеснот, особливо під час переслідування Церкви комуністичним режимом, сміло можемо назвати подвижниками.

  Тут у когось може виникнути питання: чому для Церкви така важлива присутність святих, блаженних, подвижників? Шукаючи відповіді на поставлені запитання, мимоволі спадає на гадку вислів знаменитого письменника Церкви ІІІ ст. Тертуліяна, який у своєму творі «Апологетик» каже, що «кров мучеників є насінням християн» (semen est sanguis Christianorum)[2]. Цими словами Тертуліян виразно вказує на те, що однією з основних прикмет Церкви, ознакою її божественної сутности є саме святі. Церква існуватиме доти, доки в ній будуть святі, і навпаки – доки існуватимуть святі, доти існуватиме Церква.

  Тут, на землі, приклад життя святих мучеників, подвижників спонукав не одного переглянути своє життя і ступити на дорогу постійного наслідування Ісуса Христа. Згадуваний Папа Іван Павло ІІ у проповіді на Св. Літургії з нагоди проголошення українських блаженних у Львові сказав слова, які нам усім потрібно буде ще довго переосмислювати. «Мученики, яких сьогодні проголошуємо блаженними, – сказав Папа, – йшли за Добрим Пастирем аж до кінця. Нехай їхнє свідчення не залишиться для Вас тільки причиною до вихваляння, нехай, радше, стане запрошенням до того, щоб їх наслідувати. Через хрещення кожний християнин покликаний до святости. Не від усіх вимагається, як від цих нових блаженних мучеників, найвищого випробування через проливання крови. Однак кожному доручене завдання йти за Христом із щоденною та вірною самовідданістю. […]Підтримані Божою благодаттю, вони до кінця пройшли переможним шляхом. Це шлях, який переходить через прощення й примирення; шлях, що веде до Світлої Пасхи після жертви на Голгофті. Ці наші брати й сестри є відомими представниками величезної кількості анонімних героїв – чоловіків і жінок, одружених і неодружених, священиків і богопосвячених осіб, молодих і старших – які протягом двадцятого сторіччя, “сторіччя мучеників”, протистояли переслідуванню, насильству, смерті, щоб тільки не відректись від своєї віри»[3].

  Створюючи Постуляційний Центр, ми сподіваємося, що він стане своєрідним інститутом пам’яті студійського чернецтва в Україні. Він працюватиме над тим, щоб представляти сучасному світові, сучасному монашеству тих, завдяки вірі яких ми сьогодні можемо вірити, любити Бога і ближнього. Коли проаналізуємо ідеологію радянського періоду, то побачимо, що вона намагалася побудувати новий світ, нове майбутнє, відітнувшись цілковито від минулого. А це є утопія, плоди якої людство пожинатиме ще довший час.

  Інший стиль життя і мислення показували ті, яких ця безбожна система переслідувала. В християнській традиції, традиції Церкви, без досвіду віри минулих поколінь не можна збудувати майбутнього. Доречно буде зацитувати тут слова відомого французького філософа Бернарда з Шартру (XII ст.), який, роздумуючи над стосунками, що творяться між минулим і майбутнім поколінням, каже: «Ми є карликами, які зіп’ялися на рамена велетнів. Таким чином бачимо більше і дальше від них. Однак, не через те, що наш зір є більш чітким або зріст більш відповідним, але через те, що саме вони тягнуть нас вгору, підносячи на свою гігантичну висоту».

  Тож нехай проєкт Постуляційного Центру стане хоча б малим виразом вдячности Богові за тих святих, яких Він постійно посилав і посилає нашому народові. Нехай цей проєкт стане також подякою і тим святим нашим попередникам, завдяки подвижництву яких ми сьогодні стоїмо на твердих фундаментах віри. Очевидно, всі ми мусимо бути свідомі, що не можна зупинитися тільки на тому, щоб пізнати життєпис тих чи інших блаженних, святих, подвижників. Приклад їхнього життя має щодня спонукувати нас до того, щоб, дивлячись на кінець їхнього життя наслідувати їхню віру (Пор. Євр. 13,7).

  З нагоди відкриття Інтернет-сайту Постуляційного центру монастирів студійського уставу УГКЦ щиросердечно бажаю і прагну, щоб усі, хто відвідуватиме його, знайшов живий і кокретний приклад, який би потягав його до наслідування Христа Господа щоденно! Тим, які трудитимуться над тим, щоб сторінки сайту регулярно поповнювались щораз новою інформацією, зичу сили та мужности, а також Божого благословення!

  Благослови, Милосердний Господи, починання рук наших!

Єрм. Венедикт (Валерій Алексійчук)
Ігумен Святоуспенської Унівської Лаври
Студійського Уставу УГКЦ

Унів, 11 березня 2007 р.Б.
(Хрестопоклінна Неділя)

---

[1] Іван Павло ІІ, Послання з нагоди 36-го Світового Дня Суспільних комунікацій з 24 січня 2002 р., в: http://www.vatican.va/holy_father/john_paul_ii/messages/communications/documents/hf_jp-ii_mes_20020122_world-communications-day_it.html [11.03.2007].

[2] Тертуліан, Апологетик 50.

[3] Іван Павло ІІ, Проповідь під час Божественної Літургії на Львівському Іпподромі з 27 червня 2001 р.Б., в: http://www.vatican.va/holy_father/john_paul_ii/speeches/2001/documents/hf_jp-ii_spe_20010626_ucraina-youth_uc.html [10.03.2007].