Слово про прощу

Дорогі приятелі, ось скоро настане той день, коли ми вирушаємо в прощу до Святоуспенської Унівської Лаври. Для когось вона вже є черговою, для декого першою. Однак, ті, що щороку ходять прощею можуть підтвердити правду про те, що кожна проща є особливою. Саме тому, кожний, хто намагається відповісти собі на питання чим є проща, кожного року доповнює свій досвід новим змістом. Проте, незважаючи на те перший чи якийсь вже раз хтось іде прощею, повинен постаратися відповісти самому собі на такі питання як чим є проща, чому я іду на прощу, що зробити для того, щоб стати добрим прочанином? Напевно, кожний з Вас відразу може відповісти на ці питання. Пропоную однак, щоб ми спільно застановилися над ними та постаралися коротко відповісти на них в світлі Божого Об’явлення та особистого досвіду.

Чим є проща?

У Святому Письмі ми не знаходимо чіткого окреслення чим є проща. Проте, кожна його сторінка промовляє до людини духом прощі. Сам Ісус постає перед нами як приклад правдивого прочанина, який щороку з Йосифом та Марією ходить прощею на свято в Єрусалим (Пор. Лк. 2,41-52). У своєму пізнішому навчанні Христос виразно дає зрозуміти кожній людині, що її місія тут, на цій землі є бути прочанином, який мандрує до дому Небесного Отця, до своєї небесної Батьківщини. Розуміючи прощу в такому сенсі, можемо назвати її таємницею віри, яка дозволяє нам зрозуміти ціль і сенс нашого життя. В цьому й полягає мста кожної прощі – допомогти людині зрозуміти сенс свого життя та наблизити її до Бога. Зовнішні умови (віддаленість від щоденних клопотів, швидкого ритму життя) допомагають їй усвідомити цю істину. І тому, завдання, яке ставлять собі організатори прощі є завжди одне – створити кожному, хто бере участь в прощі, сприятливі умови для особистої глибокої переміни, внутрішньої віднови та зустрічі з Господом. Саме тому важливим є прислухатися до всього, що говорять чи просять виконати організатори прощі.

Чому я іду на прощу?

Той, хто ставить собі такого роду запитання, повинен, насамперед, усвідомити, що воно є рівнозначне питанню: чому я молюся? Адже і проща є також своєрідним способом молитви. Бо як молитва є розмовою з Богом, так само і проща є способом звернення до Бога. З цього випливає, що проща, як один зі способів молитви, може бути благальною, подячною і т.д. Тому, було б добре, щоб кожен, хто бере участь у прощі, мав якийсь намір. Часто запитуючи когось про те, чому йде прощею, чув у відповідь: за Церкву та Україну, за злагоду в сім’ї, за добру долю сина чи дочки, тощо. Очевидно, що є багато таких, які йдуть прощею просто з цікавості. Це є також дуже добрим фактором, лиш би тільки ту зацікавленість спрямувати на особу Господа Ісуса, який з любови до нас дав себе розіп’ята. Хотілось б однак, звернути увагу на один з фундаментальних мотивів прощі, а саме духовне зростання у вірі. Прочанин є подібним до апостолів, які зростали у вірі і довір’ї до Ісуса перебуваючи завжди при ньому. Нехай же й нашим наміром прощі буде бажання знаходитися завжди близько Христа, а Він, який знає кожного від лона матері його, допоможе нам в усіх потребах чи проханнях. Цьогорічна проща, яку присвячуємо блаженному преподобномученикові Климентієві Шептицькому, у великій мірі допомагає нам подолати це завдання. Адже, коли не знаємо, що це таке – бути близько біля Христа, маємо подивитися на приклад життя блаженного Климентія, який до кінця був вірний тому, Хто його покликав. Сподіваюся, що духовні науки, які слухатимете в часі богослужінь по місцях зупинки прощі, допоможуть кожному з Вас бодай в якісь мірі зрозуміти, до чого Господь кличе нас як християн у сьогоденні.

Прикмети прочанина

Врешті, ми підійшли до не менш важливого питання про те, якими прикметами прочанин відрізняється від інших людей, які також подорожують (напр.: від туриста). Для того, щоби кожен міг зрозуміти цю різницю, обмежмося до конкретних, проте дуже суттєвих рис прочанина. Отож, для того, щоб той, хто бере участь в прощі міг дійсно зватися прочанином повинен:

мати надприродну, духовну мотивацію своєї подорожі;
брати участь у всіх молитвах, богослуженнях, духовних науках та програмах, запланованих організаторами;
зважитися на труд духовної обнови через участь у Св. Тайні Покаяння – Сповіді та Пресвятій Євхаристії;
прийняти в дусі покори та покути всі незручності (напр.: змучення, спеку чи дощ, умови ночівлі та скромне харчування і т.д.);
приймати з послухом всі розпорядження організаторів і дотримуватися порядку;
намагатися допомагати один одному в дусі християнської любові.

На закінчення бажаю всім гарного пережиття прощі! Нехай вона скріпить всіх нас в любові до Бога та ближнього! Нехай нашою провідницею стане Пресвята Богородиця, що з’явилася в Уневі!

У Христі
Єрм. Юстин Бойко, студит