Старий Завіт про Месію

Єпископ Олександр (Мілеант)
Переклад (зі скороченням): ієрм. Онуфрій (Олег Кіндратишин)
Газета «Вісник»,20, стор. 2-4. Афіни, 28.03.2004

Вступ
Пророцтва Ісаї
Страждаючий Месія
Воскресіння Месії

Вступ

Пророцтво Ісаї містить у собі такі подробиці страждань Христа, що в читача створюється враження, начебто пророк Ісая писав його біля самого підніжжя Голгофи. Хоча, ми знаємо, що пророк Ісая жив за сім століть до народження Христа.

Слово “месія” (меshіа) — єврейське й означає “помазаник,” тобто помазаний Духом Святим. У перекладі на грецьку мову воно пишеться “хрістос.” У стародавності помазаниками іменувалися царі, пророки і первосвященики, тому що при посвяті на ці посади на їхню голову возливався священний єлей, символ благодаті Святого Духа, яку вони одержували для успішного здійснення покладеного на них служіння. Як власне ім’я слово “Месія” пророки завжди відносили до особливого Помазаника Божого, Спасителя світу.

Центральною темою старозавітних Священних книг є пришестя Месії і встановлення Царства Божого серед людей. Тут зібрано деякі з найважливіших старозавітніх пророцтв про Месію, Спасителя світу, з метою поговорити про їхній зміст і показати, як вони виповнилися на Господі Ісусі Христі і на Новозавітній Церкві.

Незважаючи на свою глибоку стародавність, старозавітні пророцтва анітрошки не утратили своєї актуальності. Віруючій людині вони допомагають глибше і повніше зрозуміти свою віру. Невіруючій людині вони є доказом існування Бога і Його участі в людському житті. Сам факт, що пророки за багато тисяч і сотень років могли в точності і з такими подробицями пророкувати події майбутнього, свідчить про те, що через них говорив Бог. Євреям, які визнають Бога і шукають істину, ми сподіваємося, ця брошура допоможе ясніше зрозуміти Писання своїх славних предків і побачити, Хто, відповідно до пророків, є їхнім довгоочікуваним Царем і Спасителем.

Крім того, виконання старозавітних пророцтв на Господі Ісусі Христі, як побачимо, виключає можливість іншого месії. Істинний Месія може бути тільки один — Він уже прийшов. Всі інші претенденти на це звання, у минулому й у майбутньому, є самозванцями, ошуканцями, “вовками в овечій шкірі.” Останній лжемесія, що прийде перед кінцем світу, буде Антихристом. Відповідно до пророкувань древніх пророків і апостолів, багато людей у нього повірять, як у геніального вождя і “спасителя” людства. Але він принесе світові тільки горе і руйнування.

Старозавітні книги насичені пророцтвами про Месію і про Його благодатне Царство. Метою старозавітних пророцтв було підготувати євреїв, а через них і все людство, до пришестя Спасителя світу, щоб під час Його пришестя, Його могли б пізнати й у Нього повірити. Однак, завдання пророків було важким. По-перше, Месія, мав бути не тільки великою людиною, але одночасно і Богом, тобто — Богочоловіком. Тому перед пророками стояло завдання розкрити Божественну природу Месії, але в такій формі, щоб не дати приводу до багатобожжя, до якого так схильні були древні люди, у тому числі і євреї. По-друге, пророки повинні були показати, що справа Месії буде полягати не тільки в зовнішньому поліпшенні життєвих умов: у скасуванні хвороб, смерті, бідності, соціальної нерівності, злочинів і так далі. Але ціль його пришестя у світ — у першу чергу допомогти людям позбутися внутрішнього зла — гріха і пристрастей — і показати шлях до Бога. Направду, фізичне зло є тільки наслідком морального зла — гріховної зіпсованості. Тому Месія мав почати діло спасіння людей зі знищення зла в самому його корені — у душі людини. Без цього ніякі зовнішні, штучні і примусові зміни життєвих умов не могли б принести людству щастя.

Звичайно, далеко не кожна людина старозавітного часу могла піднятися до ясного розуміння мети пришестя Месії. Тому Бог через пророків розкривав людям особистість Месії і устрій Його Царства поступово, у міру того, як люди, користуючись духовним досвідом попередніх поколінь, досягали більш високого духовного рівня. Період месіанських пророцтв охоплює багато тисячоліть — починаючи від прабатьків Адама й Єви і до часів близьких до пришестя Господа Ісуса Христа на початку нашої ери.

У старозавітних книгах можна нарахувати кілька сотень пророцтв про Месію і про Його благодатне Царство. Розсіяні вони майже по всіх книгах Старого Завіту, від П’ятикнижжя пророка Мойсея і кінчаючи пізнішими пророками Захарією і Малахією. Найбільше писали про Месію пророк Мойсей, цар Давид, пророки Ісая, Даниїл і Захарія. Тут зупинимося на деяких найважливіших пророцтвах і попутно підкреслимо головні думки порушені в них.

Часто пророки у своїх пророчих баченнях зіставляють в одній картині події, які віддалені один від одного на багато століть і навіть тисячоліть. Читаючий писання пророків повинен звикнути дивитися на події в такій багатовіковій перспективі, у якій одночасно показані початок, середина і кінець довгого і складного духовного процесу.

Пророцтва Ісаї

Цар Давид перший пророкував про Божество Христа. Після нього пророк Ісая, що жив сім століть до Різдва Христового, почав нову серію пророцтв про Христа, у яких Його Божественна природа розкривається з більшою очевидністю.

Ісая – це видатний пророк Старого Завіту. Книга, написана ним, містить у собі таку велику кількість пророцтв про Христа і про новозавітні події, що багато хто називає Ісаю старозавітним Євангелистом. Ісая пророкував у межах Єрусалиму під час царювання юдейських царів Озії, Ахаза, Єзекії і мученицьки закінчив своє життя при Манасії, будучи розпиляний дерев’яною пилою.

Пророк Ісая писав, що Христос мав народитися чудесним способом від Діви: “Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл, що значить: з нами Бог” (Іс. 7,14). Це пророцтво сказане царю Ахазу з метою завірити царя в тому, що він і його дім не будуть винищені ворожими царями. А навпаки, задум його ворогів не здійсниться, і один з нащадків Ахаза буде обіцяним Месією, що народиться чудесним способом від Діви. Оскільки Ахаз був нащадком царя Давида, це пророцтво підтверджує колишні пророцтва про те, що Месія буде з роду царя Давида.

У своїх пророцтвах Ісая нерідко називає Месію ще іншим іменем — Паросток. Це символічне ім’я підтверджує більш ранні пророцтва про чудесне і надзвичайне народження Месії, а саме, що воно відбудеться без участі чоловіка, подібно тому, як паросток, без насіння, народжується прямо з кореня рослини. “І вийде паросток із пня Єссея (так називався батько царя Давида), і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього” (Іс. 11,1). Тут Ісая пророкує про помазання Христа сімома дарами Святого Духа, тобто всією повнотою благодаті Святого Духа, що здійснилося в день Його Хрещення в ріці Йордан.

В інших пророцтвах Ісая говорить про діла Христа і Його якості, особливо, про Його милосердя і лагідність. Ось пророцтво, яке наводить слова Бога Отця: “Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду. Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути. Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить; оповістить ретельно правду. Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки” (Іс. 42,1-4). Пророцтва Ісаї також говорять про милосердне ставлення Месії до бідних та до каянників. Ось пророцтво, яке проголошує Ісая від імені Месії: „Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених” (Іс. 61,1-2). Ці слова точно окреслюють мету пришестя Месії: зцілити душевні недуги людей. Але окрім душевних недуг, Месія мав зціляти і фізичні немочі, як пророкував Ісая: „Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки” (Іс. 35, 5-6). Це пророцтво сповнилося, коли Господь Ісус Христос, проповідуючи Євангеліє, зціляв тисячі хворих, сліпонароджених і біснуватих. Своїми чудесами Він засвідчив істину Свого навчання і Свою єдність із Богом Отцем.

Ісая пророкує про Месію, як про Примирителя і джерело благословення не тільки для євреїв, але і для всіх народів: „Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу” (Іс. 49,6).

Страждаючий Месія

Очисні жертвоприношення займали центральне місце в релігійному житті єврейського народу. Вони знали із Закону, що гріх можна загладити тільки відкупительною кривавою жертвою. Пророки не пояснювали, у чому полягала очисна сила жертвоприношень. Однак, з їхніх пророцтв про страждання Месії видно, що старозавітні жертвоприношення передвказували на велику відкупительну Жертву Месії, яку Він мав принести для очищення гріхів світу. З цієї великої Жертви черпали своє значення і силу старозавітні жертвоприношення.

Найяскравішим і найдетальнішим пророкуванням про страждання Месії є пророцтво Ісаї, яке містить у собі такі подробиці страждань Христа, що в читача створюється враження, начебто пророк Ісая писав його біля самого підніжжя Голгофи. Хоча, ми знаємо, що пророк Ісая жив за сім століть до народження Христа. Ось це пророцтво:

„Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався” (Іс. 53).

Дане пророцтво говорить про добровільне пониження, страждання і смерть Месії! Христос, будучи чистим від особистих гріхів і святим, терпить усі ці страждання заради очищення людських беззаконь.

З великою ясністю описав хресні страждання Спасителя і цар Давид, який жив за тисячу років до народження Христа. 21-ий псалом оповідає про Христові страждання, а деякі слова цього псалма були буквально сказані Христом під час Його розп’яття: „Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?” (Пс. 21,2). “А я – черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу. Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: „Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!” … Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають. Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають” (Пс. 21,7-9;17-19).

Пророк Ісая записав ще наступні подробиці про страждання Месії, які теж буквально виповнилися: “Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування” (Іс. 50,6).

Пророцтво про Месію промовив і патріарх Яків (онук Авраама), який жив за дві тисячі літ до Різдва Христового. Патріарх Яків перед своєю смертю благословив своїх 12 синів і пророкував майбутню долю їхніх нащадків. Своєму синові Юді він пророкував: „Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде той, якому він належить, йому будуть коритися народи. До виноградини він прив’язує своє осля, що до найкращої лози – дитя ослиці. В вині пере він свою одежу, у крові грон – свій одяг” (Бут. 49,10-11).

Берло, жезл – це символ влади. Зміст пророцтва в тім, що нащадки Юди будуть мати своїх власних правителів і законодавців доти, поки не прийде Месія. Першим вождем з коліна Юди був цар Давид, який жив за тисячу років до Різдва Христового. Починаючи з нього коліно Юди мало своїх царів, вождів аж до часів Ірода, який запанував в Юдеї в 47 р. до Різдва Христового. Ірод за походженням був ідумеєць, і при ньому народні вожді з коліна Юди зовсім утратили свою цивільну владу. Господь же Ісус Христос народився наприкінці царювання Ірода.

Варто сказати, що оскільки впродовж більше двох тисяч років коліно Юди втратило всяку цивільну владу, та й самі юдеї, як племінна одиниця, давно кровно змішалися з іншими єврейськими племенами (колінами), то застосувати дане пророцтво Якова до нових кандидатів на месіанське звання – зовсім неможливо.

Наступні пророчі слова Якова щодо омиття одягу в соку винограду говорять про смерть Месії. Виноград – символ крові. Слова щодо ослиці і осляти виповнилися, коли Господь Ісус Христос перед Своїми хресними стражданнями, сидячи на осляті, в’їхав у Єрусалим.

До цих древніх свідчень про страждання Месії варто ще додати пророцтво Захарії, який жив 500 років до Різдва Христового. „Ось я приведу мого слугу Пагона… Усуну в один день провини цього краю… Вони глядітимуть на мене, якого прокололи, і голоситимуть по ньому, як по синові одинакові, й будуть гірко плакати по ньому, як плачуть по первородному… Того дня буде відкрите джерело для дому Давида й для мешканців Єрусалиму, на змиття гріха й нечистоти”. (Зах. 3,8-9; 12,10; 13,1).

Ім’я Пагін-Паросток ми зустрічали й у пророка Ісаї. Воно відноситься до Месії. Очищення гріхів народу відбудеться в один день, тобто одна, конкретна Жертва звершить очищення гріхів! Друга частина пророцтва, яка знаходиться в 12-й главі, говорить про хресні страждання Месії, про проколення Його списом і про каяття народу. Усі ці події так і відбулися й описані в Євангеліях.

Воскресіння Месії

Однак, говорячи про необхідність і спасительність страждань Месії, пророки пророкували і Його воскресіння з мертвих і майбутню славу. Ісая, описавши страждання Христа, закінчує своє оповідання наступними словами:

„Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич” (Іс. 53,10-12). Іншими словами, Месія після смерті оживе, щоб очолити Царство праведників і буде вдоволений результатом Своїх страждань.

Воскресіння Христа пророчив також цар Давид у 15-м псалмі: „Бо не покинеш душі моєї в шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління” (Пс. 15,10).

У пророка Осії є згадка про триденне воскресіння, хоча мова тут йде в множині: “Через два дні він оживить нас, на третій день на ноги нас поставить, і будемо перед ним жити” (Ос. 6,2).

Крім прямих пророцтв про безсмертя Месії, про це ж фактично свідчать і всі ті місця Старого завіту, у яких Месія іменується Богом (наприклад: Пс. 2, Пс. 44, Пс. 109, Іс. 9:6, Єр. 23:5, Міх. 5:2, Мал. 3:1). Адже Бог по Своїй істоті є безсмертний. Також про безсмертя Месії заключаємо, коли читаємо пророцтва про Його вічне Царство (напр.: Бт. 49:10, ІІ Цар. 7:13, Пс. 2, Пс. 131:11, Єз. 7:37, Дан. 7:13). Адже вічне Царство припускає вічного Царя!

Таким чином, ми бачимо, що старозавітні пророки дуже виразно говорили про відкупительні страждання, смерть, про воскресіння і славу Месії. Він мав вмерти для очищення людських гріхів і воскреснути, щоб очолити вічне Царство тих, кого Він спас. Ці істини, уперше розкриті пророками, пізніше лягли в основу Християнської віри.